Центральна венозна катетеризація Протокол у 14 етапів

22.07.2026

Встановлення центрального венозного катетера (ЦВК) стало рутинною процедурою завдяки численним показанням: полегшує реанімаційні заходи, забезпечує нутритивну підтримку та довготривалий судинний доступ.

Катетеризацію зазвичай проводять під ультразвуковим контролем завдяки значним перевагам, які надає цей метод:

  • Вибір оптимальної цільової судини для успішного клінічного результату.
  • Проведення попереднього обстеження перед катетеризацією, що дозволяє виявити супутні ускладнення або переконатися у здоровій структурі судини та визначити її характеристики.
  • Підвищення частоти успішного виконання судинної катетеризації.

Саме тому сьогодні судинний доступ під ультразвуковим контролем є стандартом надання медичної допомоги при встановленні центрального венозного доступу.

ДВІ КЛЮЧОВІ ФАЗИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВЕНОЗНОЇ КАТЕТЕРИЗАЦІЇ

  1. Попереднє обстеження перед процедурою: дозволяє виявити можливі анатомічні особливості та визначити найбільш підходящий варіант центрального венозного доступу.
  2. Безпосередня техніка катетеризації.

 

ІДЕАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЦЕНТРАЛЬНОГО ВЕНОЗНОГО ДОСТУПУ

Згідно з рекомендаціями Іспанського товариства педіатричної інтенсивної терапії (SECIP), ідеальний центральний венозний доступ повинен мати такі характеристики:

  • Найбільший можливий діаметр катетера.
  • Низьку мінливість діаметра під час дихання.
  • Низький ризик механічних ускладнень.
  • Менший ризик розвитку інфекцій або тромбозу катетера.
  • Можливість проведення катетеризації під  ультразвукової контролем .
  • Зручне місце виходу катетера для пацієнта та для подальших маніпуляцій медичного персоналу.
  • Простоту в освоєнні методики та високий рівень успішності маніпуляції.

 

ПІДГОТОВКА СТЕРИЛЬНОГО ПОЛЯ

Після того як вена для катетеризації обрана, необхідно підготувати робоче місце та пацієнта:

  1. Забезпечте оптимальну позицію та моніторинг для пацієнта. Оскільки йдеться про педіатричну практику, ця процедура зазвичай виконується під загальною анестезією або інгаляційною седацією.
  2. Розташуйте ультразвуковий апарат на одній лінії з вашим робочим положенням.
  3. Обробіть шкіру пацієнта антисептичним розчином.
  4. Вимийте руки та одягніть стерильний халат і рукавички.
  5. Розстеліть стерильні простирадла, щоб повністю покрити робочу поверхню.
  6. За допомогою асистента покрийте ультразвуковий датчик стерильним чохлом. Попередньо нанесіть на датчик гель, після чого помістіть його в стерильний пакет, щільно зафіксувавши гумками з набору біля основи датчика.
  7. Зафіксуйте кабель датчика на стерильному полі за допомогою клейкої стрічки, щоб запобігти випадковому падінню.

КАТЕТЕРИЗАЦІЯ ОБРАНОЇ СУДИНИ

Після відкриття та підготовки всіх інструментів:

  1. Промийте систему катетера стерильним фізіологічним розчином, доки він не почне витікати з кінчика катетера.
  2. Закрийте затискачами всі просвіти (канали) катетера, окрім дистального.
  3. Зніміть захисний футляр з провідника та перевірте, чи вільно він ковзає.
  4. Наберіть у шприц стерильний фізіологічний розчин і приєднайте його до голки-катетера розміром 20-24G.
  5. Нанесіть стерильний гель поверх ультразвукового чохла для покращення контакту датчика зі шкірою.
  6. Розташуйте датчик на шкірі пацієнта поздовжньо або поперечно (залежно від обраної вени) за допомогою недомінантної руки.
  7. Відцентруйте зображення вени посередині екрана (поперечна площина) або вздовж екрана (поздовжня площина). Візьміть шприц із голкою в домінантну руку та під кутом 45 градусів зробіть прокол шкіри на рівні центральної мітки (при доступі поза площиною) або з одного з боків датчика (при доступі в площині). Маніпуляцію виконують під постійним візуальним контролем у реальному часі за просуванням голки на екрані УЗД.
  8. Просуваючи голку, постійно аспіруйте вміст шприца, поки голка не увійде в судину (під УЗД-контролем) і в шприц не почне вільно поступати темна венозна кров.
  9. Відкладіть датчик УЗД та надійно зафіксуйте голку недомінантною рукою.
  10. Домінантною рукою від'єднайте шприц і введіть провідник через голку плавним ковзаючим рухом, завжди залишаючи вільним зовнішній кінчик провідника.
  11. Після введення провідника відпустіть недомінантну руку та за допомогою УЗД перевірте його положення у поздовжній площині всередині просвіту судини. Якщо провідник знаходиться всередині, продовжуйте процедуру під постійним ЕКГ-моніторингом для виявлення можливих аритмій, які б вимагали підтягування провідника назад.
  12. Використовуючи техніку Сельдінгера, плавно проведіть катетер по провіднику єдиним блоком, щоб уникнути заломів. Коли провідник вийде з вільного дистального отвору катетера, введіть катетер на потрібну глибину та вийміть провідник.
  13. Після видалення провідника аспіруйте кров шприцом з усіх просвітів катетера для перевірки їхньої прохідності. Якщо вони прохідні, промийте їх стерильним фізіологічним розчином або розведеним гепарином відповідно до внутрішнього протоколу та закрийте затискачі.
  14. Зафіксуйте крильця катетера до шкіри швами з нейлону 3.0, щоб запобігти випадковому зсуву. Очистіть шкіру антисептичним розчином і накладіть стерильну пов'язку.

Після катетеризації необхідно перевірити положення кінчика катетера за допомогою рентгенографії грудної клітки або УЗД (що є більш пріоритетним для дітей), а також виключити можливі ускладнення (пневмоторакс, перикардіальний випіт тощо).

 

УЗД МОНІТОРИНГ ПРИ КАТЕТЕРИЗАЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВЕНИ: ПОЗИЦІОНУВАННЯ ТА МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ

Верифікація положення провідника

Ультразвукове підтвердження положення провідника є простою методикою, доступною для будь-якого відділення, і не потребує тривалого спеціалізованого навчання. Ненавмисна пункція та подальше розширення (дилатація) артерії залишаються серйозною проблемою, яка може призвести до високого рівня інвалідизації та навіть смерті. Ультразвукова перевірка дозволяє суттєво знизити або навіть повністю усунути це ускладнення.

Контроль положення провідника всередині вени перед розширенням каналу допомагає запобігти цим важким наслідкам. Положення провідника оцінюють одразу після його введення. Також його можна перевірити повторно, щоб переконатися, що він не зігнувся, не перфорував судину та не пішов у небажаному напрямку (особливо при доступах через верхню частину тулуба). Для цього датчик розташовують у поздовжній площині над судиною.

Верифікація розташування кінчика катетера

Ця перевірка є надзвичайно важливою, оскільки внутрішньосерцеве або занадто високе розташування кінчика катетера може мати серйозні наслідки для життя пацієнта. Оцінити локалізацію кінчика катетера можна за допомогою рентгенологічного контролю або моніторингу форми кривої венозного тиску.

Оптимальне положення кінчика катетера:

  • При катетеризації судин верхньої частини тулуба — у нижній третині верхньої порожнистої вени.
  • При катетеризації судин нижньої частини тулуба — на рівні кава-атріального з'єднання.

Для цього дослідження можна використовувати лінійний або конвексний датчик із частотою 2-6 МГц.

Спочатку необхідно повністю виключити внутрішньосерцеве розташування катетера. Для цього датчик поміщають у субксифоїдальне (підлопаткове) вікно для отримання чотирикамерної проєкції серця. З цього ж ракурсу можна візуалізувати, чи знаходиться кінчик катетера на рівні кава-атріального з'єднання. Якщо катетера в порожнині серця не виявлено, а його кінчик візуалізується на рівні верхньої порожнистої вени (або кава-атріального з'єднання для нижніх доступів), положення катетера вважається правильним.

Якщо кінчик катетера не вдається візуалізувати у верхній порожнистій вені з субкостального доступу, дослідження продовжують у правій парастернальній або супраклавікулярній (надключичній) площині. Якщо і там катетер не виявлено, його положення вважається неправильним.

 

Оригінал статті за посиланням: https://campusvygon.com/global/central-venous-cannulation-in-14-steps/