Гепарин у центральних катетерах у новонароджених: Доцільність чи зайвий ризик?

29.07.2025

Використання центральних катетерів у неонатології є незамінною практикою для терапевтичного ведення передчасно народжених новонароджених, дітей з низькою вагою при народженні або клінічно нестабільними станами. Ці пристрої, включаючи центральні венозні катетери (ЦВК), центральні катетери периферичного введення (PICC) та пупкові катетери (артеріальні та венозні), є життєво важливими для введення гіперосмолярних розчинів, ліків, парентерального харчування, продуктів крові та для гемодинамічного моніторингу.

 Історично, гепарин широко застосовувався як профілактичний засіб для підтримання прохідності цих пристроїв. Однак, його використання у неонатальній популяції стало предметом дебатів через потенційні ризики. Ця стаття критично аналізує поточні дані щодо ефективності та безпеки гепарину в неонатальних центральних катетерах, досліджує альтернативні терапевтичні рішення та пропонує рекомендації, засновані на сучасних клінічних настановах та систематичних оглядах.

Навіщо гепаринізують катетери?

 Гепарин — це антикоагулянт, який діє шляхом інгібування тромбіну через посилення дії антитромбіну III. Саме тому він використовується з метою підтримання прохідності катетерів. У неонатології його використання традиційно закріпилося завдяки вірі, що він зменшує ризик тромбозу просвіту та обструкцій, подовжуючи термін служби пристрою.

 Клінічне використання гепарину в центральних катетерах у новонароджених має на меті:

  • Запобігти утворенню тромбів у просвіті катетера.
  • Уникнути обструкції, яка перешкоджає введенню ліків або забору зразків.
  • Підтримувати венозний або артеріальний кровотік у пупкових катетерах.

Протоколи, такі як SESCAM та SENEO, рекомендують використовувати гепарин у низьких концентраціях (0,5–1 МО/мл), особливо коли катетер не використовується безперервно, необхідно брати зразки крові через ЦВК, або пупковий артеріальний катетер (ПАК) залишається на місці понад 24 години.

Які реальні переваги гепарин надає?

Фізіопатологія тромбозу у новонароджених зумовлена незрілістю гемостатичної системи. Незважаючи на низькі рівні прокоагулянтних та антикоагулянтних факторів у цих пацієнтів, ризик тромбозу залишається клінічно значущим, особливо при введенні сторонніх тіл, таких як катетери.

Систематичний огляд Кокранівської бібліотеки оцінював ефективність гепарину для запобігання оклюзії периферичних катетерів у новонароджених. Результати показали значне зниження ризику оклюзії. Проте, не було виявлено значущих відмінностей у частоті сепсису, пов'язаного з катетером, або виникнення системного венозного тромбозу. Більшість досліджень сходяться на думці, що гепарин може зменшити внутрішньопросвіткову оклюзію, але не знижує ризик сепсису або системного тромбозу. Деякі дослідження показали, що, хоча гепарин може підтримувати прохідність катетера, його систематичне використання не завжди виправдане у всіх неонатальних пацієнтів.

Ризики, пов'язані з гепарином

Профіль безпеки гепарину у неонатальних пацієнтів вимагає особливої уваги. Описані ускладнення включають:

  • Кровотечі, включаючи внутрішньошлуночкові крововиливи, особливо у недоношених дітей із супутніми коагулопатіями.
  • Гепарин-індукована тромбоцитопенія (ГІТ) – рідкісне, але потенційно летальне імуноопосередковане ускладнення.
  • Ненавмисна системна антикоагуляція, навіть при дозах, які вважаються профілактичними.
  • Фармакологічні взаємодії при спільному використанні доступу з іншими ліками.

Дослідження також показали, що навіть при використанні гепаринізованих пупкових артеріальних катетерів можуть виникати тромбоемболічні події, що свідчить про те, що користь не є універсальною і може залежати від індивідуального профілю ризику пацієнта.

Практичні рекомендації для неонатального середовища

Огляд літератури показав, що більшість досліджень сходяться на думці, що гепарин може зменшити внутрішньопросвіткову оклюзію, але не зменшує ризик сепсису або системного тромбозу. Наявні альтернативи мають кращий профіль безпеки та доведену ефективність у профілактиці інфекцій, такі як тауролідин.

Виходячи з цих даних, надаються наступні практичні рекомендації:

  • Пріоритетне використання 0,9% фізіологічного розчину для підтримки катетерів, коли це можливо.
  • Застосування гепарину слід резервувати для конкретних ситуацій, таких як пупкові артеріальні катетери, забори крові або катетери, що не використовуються безперервно.
  • Розглянути використання тауролідину у новонароджених з високим ризиком БПК.
  • Активно моніторити ознаки кровотечі або ускладнень, якщо використовується гепарин.
  • Щоденно оцінювати необхідність у катетері, щоб зменшити час його перебування та ризик ускладнень.

 

Клінічна практика в неонатології вимагає постійної оцінки традиційних терапевтичних втручань у світлі нових наукових даних. У цьому контексті використання гепарину для підтримки центральних катетерів повинно бути переоцінене, особливо враховуючи його обмежений вплив на системні результати та потенційний ризик серйозних побічних ефектів у такій вразливій популяції, як новонароджені.

Гепарин демонструє помірну ефективність у запобіганні просвітній обструкції, але не зменшує частоту системного тромбозу або інфекцій, пов'язаних з катетером. Тому його не слід розглядати як універсальний ресурс, а лише як інструмент для вибіркового застосування. Альтернативи, такі як фізіологічний розчин та тауролідин, пропонують більш сприятливий профіль безпеки, і їх впровадження виявилося настільки ж або більш ефективним у запобіганні побічним явищам, пов'язаним з катетерами.

Прийняття клінічних рішень має ґрунтуватися на індивідуальній оцінці пацієнта, враховуючи такі фактори, як гестаційний вік, вага, очікувана тривалість доступу, попередній вплив антибіотиків та наявність коагулопатій. Крім того, безперервна освіта медичного персоналу та впровадження протоколів, заснованих на доказах, є важливими для оптимізації ведення центральних доступів у неонатології. Майбутнє передбачає більш раціональний, персоналізований та безпечний підхід до використання антикоагулянтних та антимікробних засобів у новонароджених, пріоритетом є високоефективні втручання з низьким ризиком.

 

Оригінал статті за посиланням: https://campusvygon.com/es/heparina-cateteres-centrales-neonatos/