05.03.2026
Автор: Пау Лопес Гвардіола (Pau López Guardiola) Дата: 27 лютого 2026 р.
У неонатології кожне рішення має значення. Тип судинного доступу визначає не лише ефективність лікування, але й самопочуття новонародженого, робоче навантаження на персонал та стабільність терапевтичного плану.
Протягом багатьох років короткий периферичний катетер був найпоширенішим пристроєм у неонатальних відділеннях. Однак останні дані вказують на зміну парадигми: неонатальний периферично введений центральний катетер (n-PICC) або епікутанно-кавальний катетер (за номенклатурою WoCoVA) постає як більш безпечна, ефективна та стабільна альтернатива.
За допомогою питань ми відповімо на найчастіші сумніви, що виникають у неонатальних відділеннях:
Ці дані говорять не лише про клінічні результати: вони свідчать про якість догляду та комфорт для новонародженого.
Що кажуть наукові дані?
Дослідження збігаються: короткі периферичні канюлі мають високий рівень відмов, особливо серед педіатричних та неонатальних пацієнтів.
Дослідження «Тривалість використання та відмови периферичних внутрішньовенних катетерів у невідкладній педіатрії» показує, що понад 40–50% коротких катетерів виходять з ладу до закінчення запланованої терапії, переважно через запалення, оклюзію або зміщення.
Наявні дані підтверджують використання PICC у ситуаціях, що вимагають безперервної або подразнюючої терапії, або коли передбачається тривалість лікування понад 3–5 діб. Також це важливо враховувати в контексті пацієнтів DIVA (зі складним внутрішньовенним доступом).
Головні переваги PICCкатетера :
Усе це дозволяє підтримувати судинний доступ стабільно та без перерв, що має вирішальне значення для ослаблених або недоношених новонароджених.
Чому правильний вибір є важливим для медичних спеціалістів?
Кожна відмова короткого катетера означає повну процедуру рекатетеризації: підготовка, пошук нової вени, кілька спроб пункції та подальше спостереження. Ці повторні заміни забирають час і створюють значне навантаження у відділеннях з уже напруженим ритмом роботи.
PICC кардинально зменшує цю динаміку, оскільки він зазвичай залишається стабільним протягом тривалих періодів без необхідності заміни. Це дозволяє команді медсестер зосередитися на більш цінному догляді, покращити планування процедур та зменшити кількість інвазивних втручань. Зрештою, це менше часу на вирішення проблем з венозним доступом і більше часу на догляд за малюком.
Вибір судинного пристрою має базуватися не лише на доступній техніці, але й на реальних потребах новонародженого. Коли терапія вимагає більше кількох днів, включає подразнюючі розчини або є безперервною, PICC пропонує більш безпечний та відповідний варіант, ніж короткий катетер.
Багато стандартних методів лікування в неонатології відповідають цим критеріям із самого початку, тому вибір на користь PICC одразу дозволяє попередити ускладнення та гарантувати стабільність доступу. Це рішення ставить на перше місце комфорт пацієнта, зменшує кількість непотрібних процедур і забезпечує безперервність лікування з першого моменту.
Міжнародні рекомендації та нові наукові дані також підтримують використання довгих PICC у неонатології з мікроінтродьюсерами. Проте завжди слід враховувати розмір вени, що катетеризується. Міжнародні протоколи радять, щоб співвідношення між діаметром катетера та діаметром судини становило менше 1/3, щоб гарантувати оптимальний кровообіг та зменшити частоту ускладнень, таких як тромбоз або флебіт.
Висновок: Надзвичайно важливо зберігати венозний капітал неонатального пацієнта, який є вельми обмеженим, завжди використовуючи правильні пристрої відповідно до їх розміру (Fr), виду терапії та її тривалості.