6 питань, які варто поставити перед вибором пристрою судинного доступу для онкологічного пацієнта

05.02.2026

Автор: Неус Монменеу Салаверт (Neus Monmeneu Salavert) Ця стаття є резюме дослідження "International experts consensus on optimal central vascular access device selection and management for patients with cancer" (Міжнародний консенсус експертів щодо оптимального вибору та менеджменту пристроїв центрального судинного доступу для пацієнтів з раком).

У пацієнтів з онкологічними захворюваннями вибір адекватного пристрою венозного доступу є критично важливим для ефективного лікування, мінімізації ускладнень та зниження лікарняних витрат.

Рішення базується на кількох факторах, що включають:

  • побажання пацієнта,
  • співвідношення вартості та ефективності,
  • очікувану тривалість доступу,
  • характеристики хіміотерапевтичних агентів, що будуть вводитися,
  • наявність кваліфікованого персоналу.

Ключові рішення в менеджменті, такі як час видалення пристрою після терапії, можуть впливати на клінічні результати. Оскільки поточні міжнародні рекомендації не мають специфічних настанов з цих питань, було визнано доцільним створення глобального консенсусу експертів з різних країн. Результати консенсусу можуть надати медичним працівникам глобальне бачення критичних питань, що стосуються пристроїв центрального судинного доступу (CVC).

1. Які показання до встановлення ЦВК у пацієнта з раком?

  • Використання пристроїв рекомендується під час інфузії подразнюючих препаратів або везикантів для зниження ризику периферичного флебіту чи екстравазації.
  • Також їх застосування слід розглядати, коли периферичний доступ є недостатнім протягом запланованого лікування або у випадку невдалого чи складного доступу (навіть під контролем УЗД), незважаючи на сумісність внутрішньовенної інфузії з периферичним шляхом введення.
  • Також необхідно враховувати якість життя пацієнтів. Вони забезпечують зручність у роботі лікарів, надаючи прямий доступ до центрального кровообігу, наявність кількох просвітів для процедур, простіший забір зразків крові, меншу кількість ускладнень порівняно з периферичними катетерами та зменшення дискомфорту для пацієнта під час тривалого лікування.

Критерії вибору найбільш відповідного пристрою:

  • Властивості подразнюючих препаратів/везикантів.
  • Тривалість та частота доступу.
  • Обмежена доступність до поверхневих вен.
  • Переваги пацієнта з точки зору якості життя.
  • Зручність доступу для медичного працівника.

2. Які існують варіанти ЦВД для пацієнтів з раком? 

Для онкологічних пацієнтів слід розглядати як зовнішні катетери (тунельовані та нетунельовані ЦВК, такі як PICC, CICC або FICC, залежно від місця введення), так і повністю імплантовані пристрої (порт-системи). Вибір залежить від потреб пацієнта, тривалості лікування та умов перебування (стаціонар чи амбулаторія).

  • Для госпіталізованих онкологічних пацієнтів: відповідні ЦВД включають нетунельовані CICC та нетунельовані FICC для короткострокового лікування (кілька днів або тижнів), а також PICC, тунельовані CICC та тунельовані FICC для середньострокового лікування (3-4 місяці).
  • Для негоспіталізованих онкологічних пацієнтів: підходять PICC (тунельовані або нетунельовані), тунельовані CICC та тунельовані FICC для середньострокового лікування (до 3-4 місяців), а також тунельовані зовнішні катетери (PICC, CICC або FICC) та повністю імплантовані порти для довгострокового лікування (>3-4 місяців).

 

Примітка щодо термінології:

  • PICC: Периферійно імплантований центральний катетер.
  • CICC: Центрально імплантований центральний катетер.
  • FICC: Феморально (через стегнову вену) імплантований центральний катетер.

Усі встановлення ЦВК у дорослих та дітей повинні виконуватися шляхом венопункції під ультразвуковим контролем без винятків, щоб зменшити кількість спроб та мінімізувати ризик ускладнень. Крім того, діаметр катетера не повинен перевищувати третину внутрішнього діаметра вени, яку пунктують; це успішно знижує ризик тромбозу, пов'язаного з катетером.

3. Хто повинен вирішувати, який тип ЦВК встановити?

 Вибір найбільш відповідного пристрою судинного доступу має бути спільним процесом, що залучає лікаря, спеціалістів із судинного доступу, пацієнта, команду з обслуговування пристрою та, за необхідності, опікуна пацієнта.

 Вибір повинен базуватися на вичерпному знанні стану пацієнта, самого пристрою та технік його встановлення, можливих ускладнень та придатності пристрою для запланованої терапії та медикаментів.

4. Які фактори визначають вибір порту замість зовнішнього катетера?

  • Зовнішні катетери є кращими для середньострокового судинного доступу (<3-4 місяців); вони також є кращими для частого довгострокового доступу (>3-4 місяців).
  • Повністю імплантовані порти є кращими для нечастого довгострокового судинного доступу (тривалість >3-4 місяців, доступ кожні 2-3 тижні).

Рекомендується обирати порт- системи для пацієнтів, які живуть в умовах з нижчим рівнем гігієни або приватності, з огляду на простоту обслуговування та менший ризик інфекції при нечастих доступах. Для пацієнтів з естетичними проблемами або тих, хто займається водними видами спорту, перевага надається порт-системам, оскільки вони пропонують психологічні переваги та комфортний спосіб життя.

5. Як часто слід промивати центральну лінію, якщо вона не використовується?

Промивання є важливим для підтримки прохідності та запобігання оклюзії пристрою.

 Більшість настанов рекомендують:

  • Порти: промивання кожні 4–12 тижнів, коли вони не використовуються.
  • Зовнішні катетери (PICC, CICC, FICC): слід промивати щотижня.

Згідно з поточними рекомендаціями, промивання слід виконувати тільки фізіологічним розчином, а не гепаринізованими розчинами. Лише пристрої венозного доступу, що використовуються для гемодіалізу або аферезу, повинні рутинно блокуватися антикоагулянтними розчинами (гепарин або цитрат <5%); усі інші пристрої повинні рутинно закриватися ("lock") тільки фізіологічним розчином.

 

6. Які фактори визначають видалення порту після завершення терапії?

 Завершення лікування та ризик рецидиву є важливими міркуваннями. Фактори, що виправдовують видалення порту:

  • Перевага пацієнта: бажання повернутися до нормального життя, страх ускладнень, тягар обслуговування.
  • Ймовірність раннього рецидиву: порт можна видалити пацієнтам із низьким ризиком рецидиву.
  • Ризик майбутніх ускладнень: ризик інфекції знижується, коли порт не використовується, але не зникає повністю через необхідність періодичного промивання.
  • Ускладнений доступ до закладів для обслуговування: якщо пацієнту важко відвідувати лікарню для промивання порту.
  • Прогнозована складність майбутньої заміни: перед видаленням слід оцінити стан вен та можливість встановлення нового доступу в майбутньому (рубцювання, анатомічні зміни).

 

Оригінал публікації: https://campusvygon.com/es/10-preguntas-antes-de-escoger-el-dav-para-el-paciente-oncologico/